Від війни в Європі до російського полону

15 серпня це почалося. Нас охоплювали артилерійський вогонь та вогонь органу Сталіна, який тривав години. Я все ще пам’ятаю, що місячне затемнення відбулося тієї ночі. Здавалося, це ідеально підходить для настрою Судного дня. На наших посадах нам вдалося протистояти щоденних крутих атаках протягом двох тижнів. Потім була загроза оточення, тому що росіянам вдалося піти праворуч і зліва від нас, щоб перейти річку і просунутися по наших крилах. Тому наказ вийшов для очищення позиції та відступу. Протягом наступних шести тижнів найгірше, що я пережив у війні. Щодня нова ситуація, нічні відступи, будуючи захист і намагаються зберегти своє становище до вечора. І наступної ночі та сама гра. Сон не ставився до питань, всі досягли надлюдських виступів, хоча багато наших друзів впали або отримали серйозні поранення. Я все ще чую їх крики. щось подібне не можна забути.

У книзі розповідається про долю німецького солдата Еберхарда Деннерлайн. Коли він увійшов до 47 -го інженерного батальйону в Мюнхені в 1936 році, у його житті був справжній перелом. Він взяв на себе зобов’язання вірно служити Вермахту протягом усього життя. У віці двадцяти років він уже був призначений командиром роти. Після військових місій у Нідерландах, Бельгії та Франції, у 1943 році його перевели на східний фронт, де він зіткнувся з суворою та брудною реальністю війни. Інші його долі перетинаються в кінці війни з історією Чехословакії. Врешті -решт він потрапив у російський полон з табору, де провів кілька років. Весь час він записував свій досвід і думки у щоденник, який став важливим свідченням його життя.